ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автори:
Т. С. Кудріна, кандидат психологічних наук, доцент,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: 0000-0002-8553-2457
E-mail: mikhajlenko.tatiana@gmail.com
О. Є. Козловська, аспірантка 2 року навчання, ОНП «Психологія», факультет психології,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: 0000-0002-0947-7679
E-mail: kozlovska0410@gmail.com
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2024.2(22).3
Інформація про статтю
Номер: 2(22) 2024, сторінки: 45-61
Мова: українська
Отримано: 09.09.2024
Рецензовано: 15.09.2024
Прийнято: 18.09.2024
Стаття пропонує огляд сучасної наукової літератури, що висвітлює психологічні чинники, які впливають на посттравматичне зростання у ветеранів з бойовим досвідом. Основна увага приділяється психологічним ресурсам, таким як резилієнтність (психологічна стійкість), стилі подолання стресу та емоційна регуляція, що є ключовими для процесу адаптації після травматичних подій. Особливий акцент зроблено на ролі особистого досвіду ветеранів, які пройшли через бойові дії, і як даний досвід може сприяти посттравматичному зростанню – процесу позитивних змін, що відбуваються після травми. У статті детально розглянуто результати останніх емпіричних досліджень, які підкреслюють важливість зазначених психологічних чинників у формуванні стратегії відновлення. Зокрема, дослідження демонструють, що ветерани, які мають високий рівень резилієнтности та ефективні стилі подолання стресу, краще пристосовуються до наслідків бойових дій і можуть досягти посттравматичного зростання. Вони не лише легше адаптуються до стресових ситуацій, а й знаходять у собі нові сили для розвитку після травми, що допомагає їм жити більш повноцінним життям. На основі аналізу наукових праць визначено ключові напрями для подальших досліджень. Особливо важливо продовжити дослідження механізмів емоційної регуляції, адаптивних стратегій подолання стресу та ролі соціальної підтримки у ветеранів. Дослідження у цих напрямках можуть сприяти створенню більш ефективних програм психологічної допомоги, спрямованих на підтримку ветеранів, покращення їх психосоціального благополуччя та сприяння їх посттравматичному зростанню після пережитого бойового досвіду. Що стосується перспектив подальших досліджень, слід зазначити, що майбутні дослідження мають бути зосереджені на створенні нових підходів до підтримки ветеранів та враховувати складну природу їхнього посттравматичного досвіду, сформованого в умовах тривалих бойових дій. Необхідно розглядати можливість інтеграції мультидисциплінарних методів та впровадження інноваційних терапевтичних технік, які допоможуть максимально сприяти їхньому відновленню та успішній адаптації до мирного життя. Враховуючи, що конфлікт досі перебуває в активній фазі, а бойові дії продовжуються, важливо розробляти підходи, що відповідатимуть реаліям ситуації, коли ветерани повертаються до мирного життя під впливом постійної загрози та стресу. Врахування специфічних особливостей посттравматичного досвіду, що формується у таких умовах, є ключовим для глибшого розуміння механізмів психологічної адаптації та особистісного зростання ветеранів, які прагнуть адаптуватися до мирного життя, незважаючи на конфлікт, що триває.
Ключові слова: посттравматичне зростання, ветерани, бойовий досвід, резилієнтність, психологічні ресурси, стратегії подолання, соціальна підтримка.
Список використаних джерел:
Bonanno, G. A. (2004). Loss, trauma, and human resilience: Have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? American Psychologist, 59(1), 20–28. https://doi.org/10.1037/0003-066X.59.1.20
Bonanno, G. A., Galea, S., Bucciarelli, A., & Vlahov, D. (2006). Psychological resilience after disaster: New York City in the aftermath of the September 11th terrorist attack. Psychological Science, 17(3), 181–186. https://doi.org/10.1111/j.1467-9280.2006.01682.x
Christopher, M. A. (2004). A bio-psycho-social model of posttraumatic stress disorder: A shift in the paradigm. Journal of Traumatic Stress, 17(1), 195–203.
Dekel, S., Mandl, C., & Solomon, Z. (2011). Is the war really over? A longitudinal study of posttraumatic stress disorder and posttraumatic growth among former prisoners of war. Journal of Clinical Psychiatry, 72(3), 358–366.
Drescher, K. D., et al. (2011). An exploration of the viability and usefulness of the construct of moral injury in war veterans. Traumatology, 17, 8–13.
Frazier, P., & Kaler, M. (2006). Assessing the validity of self-reported stress-related growth. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 74(5), 859–869. https://doi.org/10.1037/0022-006X.74.5.859
Gray, M. J., et al. (2011). Adaptive disclosure: An open trial of a novel exposure-based intervention for service members with combat-related psychological stress injuries. Behavior Therapy, 43(2), 407–415.
Hobfoll, S. E., Hall, B. J., Canetti-Nisim, D., Galea, S., Johnson, R. J., & Palmieri, P. A. (2007). Refining our understanding of traumatic growth in the face of terrorism: Moving from meaning cognitions to doing what is meaningful. Applied Psychology, 56(3), 345–366. https://doi.org/10.1111/j.1464-0597.2007.00292.x
Joseph, S., & Linley, P. A. (2006). Growth following adversity: Theoretical perspectives and implications for clinical practice. Clinical Psychology Review, 26(8), 1041–1053.
Levine, S. Z., Laufer, A., Stein, E., Hamama-Raz, Y., & Solomon, Z. (2008). Examining the relationship between resilience and posttraumatic growth. Journal of Traumatic Stress, 21(4), 282–289.
Litz, B. T., et al. (2009). Moral injury and moral repair in war veterans: A preliminary model and intervention strategy. Clinical Psychology Review, 29, 695–706.
Maguen, S., et al. (2010). The impact of reported direct and indirect killing on mental health symptoms in Iraq War veterans. Journal of Traumatic Stress, 23, 86–90.
McFarland, C., & Alvaro, C. (2000). The impact of motivation on temporal comparisons: Coping with traumatic events by perceiving personal growth. Journal of Personality and Social Psychology, 79(3), 327–343. https://doi.org/10.1037/0022-3514.79.3.327
Papadopulos, R. K. (2007). The handbook of posttraumatic growth: Research and practice. Journal of Clinical Psychology, 63(4), 411–415.
Pietrzak, R. H., Johnson, D. C., Goldstein, M. B., Malley, J. C., & Southwick, S. M. (2010). Psychological resilience and postdeployment social support protect against traumatic stress and depressive symptoms in soldiers returning from Operations Enduring Freedom and Iraqi Freedom. Depression and Anxiety, 27(1), 1–7.
Prati, G., & Pietrantoni, L. (2009). Optimism, social support, and coping strategies as factors contributing to posttraumatic growth: A meta-analysis. Journal of Loss and Trauma, 14(5), 364–388. https://doi.org/10.1080/15325020902724271
Shakespeare-Finch, J., & Copping, A. (2006). A grounded theory approach to understanding cultural differences in posttrauma growth. Journal of Loss and Trauma, 11(5), 355–371.
Steger, M. F., Frazier, P., & Oishi, S. (2008). The meaning in life questionnaire: Assessing the presence of and search for meaning in life. Journal of Counseling Psychology, 53(1), 80–93.
Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (1996). The posttraumatic growth inventory: Measuring the positive legacy of trauma. Journal of Traumatic Stress, 9(3), 455–471.
Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15(1), 1–18. https://doi.org/10.1207/s15327965pli1501_01
Tokhtamysh, O., & Rubanova, O. (2019). Posttraumatic growth in a process of rehabilitation. ResearchGate, 3, 57–73.
Zoellner, T., & Maercker, A. (2006). Posttraumatic growth in clinical psychology: A critical review and introduction of a two-component model. Clinical Psychology Review, 26(5), 626–653. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2006.01.008