ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автор:
О. М. Колесніков, аспірант, кафедра соціальної психології, факультет психології,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: 0000-0003-3488-496X
E-mail: 0679005@gmail.com
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2020.2(14).6
Інформація про статтю
Номер: 2(14) 2020, сторінки: 119-134
Мова: українська
Отримано: 24.10.2020
Рецензовано: 25.10.2020
Прийнято: 28.10.2020
Стаття присвячена емпіричному вивченню особливостей самоактуалізації держслужбовців з різним типом трудової мотивації. При порівнянні двох груп респондентів – держслужбовців та працівників недержавної сфери – було виявлено, що серед працівників другої групи частіше та сильніше проявляються «професійний», «інструментальний» та «патріотичний» типи трудової мотивації. Тобто, держслужбовців менше цікавить зміст роботи, вони більш ймовірно погодяться на нецікаву для себе роботу; мотиви самовдосконалення виражені в них слабше, а отже, їх не так цікавлять важкі завдання, які можуть розцінюватись респондентами другої групи як професійний виклик та спосіб самовираження. Держслужбовцям не так важливе професійне, як соціальне визнання, важливість професії в цілому для соціуму та свого оточення; вони рідше зважають на обґрунтованість ціни власної праці. Їм не настільки необхідна ідея в якості рушійної сили та мотиватора праці, як і визнання іншими своєї незамінності у організації, де працюють. Водночас, серед держслужбовців більший відсоток тих, хто не прагне підвищувати кваліфікацію, характеризується зниженою професійною активністю, відповідальністю, прагненням перекласти або розділити її з іншими. Держслужбовцям, порівняно з працівниками недержавної сфери, важче жити теперішнім, не відкладати життя «на потім», вони більш невпевнені у собі, надумливі; такі цінності самоактуалізації особистості, як добро, краса, цілісність, істина, унікальність, життєвість, справедливість, досягнення, порядок, самодостатність тощо, хоч і близькі за мірою вираженості в двох групах, але серед працівників-держслужбовців проявляються слабше. Потреба у пізнанні також виражена у держслужбовців значуще менше, як і автономність, самостійність, відчуття свободи. Держслужбовці більш схильні орієнтуватися на думку оточуючих та зовнішні соціальні стандарти; їм складніше встановлювати міцні та доброзичливі стосунки з оточуючими, вони більш тривожні та невпевнені у собі, порівняно із працівниками недержавної сфери. Держслужбовцям із інструментальним типом трудової мотивації не властиві ні загальне доброзичливе ставлення до людей, ні загалом цінності самоактуалізації. На противагу, держслужбовці із професійним типом трудової мотивації не тільки поділяють подібні цінності, вони цінують життя «тут і тепер», прагнуть до пізнання, прояву креативності та творчого підходу у професійній діяльності. Патріотичний та люмпенізований типи трудової мотивації виражені серед держслужбовців посередньо. Водночас, працівники з патріотичним типом мають дуже схожі тенденції до самоактуалізації, як і працівники з професійним типом: схильні жити сьогоднішнім днем, цінувати актуальний момент, прагнуть до гармонійних стосунків з іншими, відчувають природну симпатію, довіру до людей, прагнуть до пізнання нового; основна відмінність цього типу, на думку респондентів, у підвищеній тривожності, невпевненості у собі, невротичності. Усі виявлені взаємозв’язки між показниками самоактуалізації та люмпенізованим типом трудової мотивації держслужбовців є негативними. Господарський тип трудової мотивації серед держслужбовців зустрічається найрідше, відповідно, серед самоактуалізаційнійних тенденцій йому притаманні лише доброзичливе та неупереджене ставлення до інших людей.
Ключові слова: мотивація, трудова мотивація, самоактуалізація, професійна самоактуалізація, держслужбовці.
Список використаних джерел:
мотивація, трудова мотивація, самоактуалізація, професійна самоактуалізація, держслужбовці.
Buelens, M., Van den Broeck, H. (2007). An analysis of the differences in work motivation between public and private sector organizations. Public Administration Review, 67(1), 65–74.
Frank, S. A., Lewis, G. B. (2004). Government employees: Working hard or hardly working? American Review of Public Administration, 34(1), 36–51.
Kim, S. (2005). Individual-level factors and organizational performance in government organizations. Public Administration Research and Theory, 15(2), 245–262.
Perry, J., Hondeghem, А. (2008). Motivayion in Public Management. The call of Public Service. The Australian Journal of Public Administration, 67(4), 498–508. doi: 10.1111/j.1467-8500.2008.00605_7.x
Rainey Hal, G., Steinbauer, P. (1999). Galloping elephants: developing elements of a theory of effective government organizations. Рublic administration research and theory, 9(1), 1–32.
Артемова, О. І. (2014). Професійна самореалізація особистості в сучасних умовах. Український науковий журнал «Освіта регіону», 3, 97–99.
Карамушка, Л. М., Куриця, Д. (2009). Аналіз вияву станів зниженої працездатності в персоналу держадміністрацій. Актуальні проблеми психології : Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія, 1(26), 273– 281.
Карамушка, Л. М., Ткалич, М. Г. (2009). Самоактуалізація менеджерів у професійноуправлінській діяльності (на матеріалі діяльності комерційних організацій). (Монографія). Запоріжжя : Просвіта.
Карамушка, Л. М., Рутина, Ю. В. (2019). Особистісна та професійна самоактуалізація державних службовців: рівень значущості, розуміння сутності та умов для її здійснення. Актуальні проблеми психології, 53(1), 15–22.
Кравченко, О. М. (2009). Мотиваційна складова впливу на ефективність державного управління. Економіка та держава, 7, 100–103.
Ломанов, І., Кузьменко, В. (2009). Деякі питання пошуку нових методологічних основ гнучкого матеріального стимулювання державних службовців. Україна: аспекти праці, 6, 42–46.
Максименко, С. Д. (2006). Генеза здійснення особистості. Київ : ТОВ «КММ».
Малімон, Л., Глова, І. (2015). Психологічний аналіз когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів мотивації професійної діяльності державних службовців. Організаційна психологія. Економічна психологія, 1, 96–110.
Маслоу, А. (1999). Мотивация и личность. Санкт-Петербург : Евразия.
Матвіїшин, Є., Максимишин, В. (2004). Мотиваційний моніторинг – засіб підвищення ефективності роботи державних службовців. Ефективність державного управління, 5, 449–455.
Моляко, В. О. (1989). Психологічна готовність до творчої праці. Київ : Т-во «Знання» УРСР.
Пахомова, Т. І. (2006). Мотивація персоналу в системі державної служби. Актуальні проблеми державного управління, 3(25), 209–213.
Роджерс, К. (1997). Клиентцентрированная терапия. Москва : Рефл-бук.
Рутина, Ю. В. (2017). Чинники професійної самоактуалізації державних службовців. Актуальні проблеми психології. Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія, 1(46), 17–22.
Серьогін, С. М. (2004). Державний службовець у взаємовідносинах влади і суспільства. (Дис. д-ра наук держ. упр.). Київ.
Слюсаренко, О. (2006). Мотивація як умова і чинник професійного удосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців. Науково-практична конференція «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, 2006 р.). (Т. 1, с. 387–389). Київ.
Татенко, В. А. (1996). Психология в субъектном измерении. Київ : Просвіта.
Ткалич, М. Г. (2003). Аналіз основних теоретико-методологічних підходів до вивчення самоактуалізації особистості. Актуальні проблеми психології. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія, 1(9), 85–90.
Франкл, В. (1990). Человек в поисках смысла. Москва : Прогресс.
Хорни, К. (1997). Невроз и личностный рост. Борьба за самореализацию. Санкт-Петербург : БСК.
Шовгеля, О. (2012). Мотивація державних службовців: теоретичні аспекти. Державне управління та місцеве самоврядування, 3(14), 223–231.
Щегорцова, В. М. (2007). Проблеми формування та удосконалення системи мотивації праці державних службовців. Державне будівництво, 1, 24–35.