ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автори:
В. Ю. Завацький, доктор психологічних наук, професор кафедри психології та соціології,
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
ORCID: 0000-0001-9946-9113
E-mail: vladzeitler@gmail.com
О. О. Блискун, доктор психологічних наук, доцент кафедри психології та соціології,
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
ORCID: 0000-0001-7875-7714
E-mail: bliskoon@ukr.net
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2020.2(14).4
Інформація про статтю
Номер: 2(14) 2020, сторінки: 85-99
Мова: українська
Отримано: 13.09.2020
Рецензовано: 16.09.2020
Прийнято: 18.09.2020
Анотація
У статті визначено діагностичні маркери та результативно-змістовні особливості антиципації молоді у віковому і гендерному вимірах; здійснено соціально-психологічний аналіз життєвих стратегій та спрямованості модальності антиципації особистості в умовах змін; проведено диференціацію вибірки за показниками провідних конструктів та предикторів антиципації в умовах життєвих змін. Обгрунтовано соціально-психологічну природу соціального самопочуття молоді; подано змістовний опис феномену соціального самопочуття, його компонентів, показників, чинників формування; розроблено та апробовано технологію емпіричного дослідження соціального самопочуття молоді та встановлено його взаємозв’язок з її антиципацією; виявлено референти, що визначають зміст соціального самопочуття молоді. Показано, що взаємозв’язкок антиципування і самопочуття особистості підкорюється закономірностям, які залежать від віку, статі, рівня розвитку загальної антиципаційної спроможності і окремих її видів (просторової, часової, особистісно-ситуативної). При цьому, активний розвиток антиципації відбувається поетапно. Зокрема, у юнацькому віці здатність до антиципації вирізняється якісним вдосконаленням мислення, як опосередкованого та узагальненого відображення дійсності; інтенсивним розвитком тих якостей розумової діяльності, які є специфічними саме для антиципування, як-то: перспективність, урахування ймовірнісної природи майбутнього, доказовість прогнозу. Встановлено, що у віці ранньої дорослості посилюється взаємовплив загальної антиципаційної спроможності і самопочуття зі значним вдосконаленням рефлексії у процесі антиципації. З’ясовано, що антиципація у період середньої дорослості часто пов’язана з самопочуттям, що є ознакою її психологічного здоров’я (емоційна стабільність, низька тривожність та імпульсивність тощо). Крім того, у період середньої дорослості виявляється вищий зв’язок антиципації і позитивного самопочуття.
Виявлено гендерні відмінності в змісті і структурі взаємозв’язків різних видів антиципаційної спроможності з самопочуттям. У жінок взаємозв’язки антиципаційної спроможності і особливостей самопочуття більш численні і інтенсивні порівняно з чоловіками. Встановлено взаємозв’язок між проявами антиципаційних здібностей на різних рівнях (особистісно-ситуативному, просторовому і хроноритмологічному) і ступенем розвитку компонентів самопочуття молоді.
Ключові слова: особистість, молодь, психологічне самопочуття, соціальне самопочуття, антиципація, умови життєвих змін.
Список використаних джерел:
Aspinwall, L. G., Richter, L., & Hoffman, R. R. (2001). Understanding how optimism works: An examination of optimists’ adaptive moderation of belief and behavior. Optimism and pessimism: Implications for theory, research, and practice, 217– 238. https://doi.org/10.1037/10385-010
Magnus, K., Diener, E., Fujita, F., & Pavot, W. (1993). Extraversion and neuroticism as predictors of objective life events: a longitudinal analysis. Journal of personality and social psychology, 65(5), 1046–1053. https://doi.org/10.1037/0022-3514.65.5.1046
McFarland, S. Webb, M., & Brown, D. (2012). All humanity is my ingroup: A measure and studies of identification with all humanity. Journal of Personality and Social Psychology, 103(5), 830–853. https://doi.org/10.1037/a0028724
Wertsch, J. (2008). From social interaction to higher psychological processes: a clarification and application of Vygotsky’s theory. Human Development, 51, 66–79. https://doi.org/10.1159/000272425
Бурлачук, Л. Ф. (2008). Психодиагностика. Санкт-Петербург : Питер.
Безрукова, О. А. (2015). Соціальна відповідальність в сучасному українському суспільстві: соціологічна концептуалізація та досвід емпіричного дослідження. (Дис. д-ра соціол. наук). Київ.
Данильченко, Т. В. (2016). Суб’єктивне соціальне благополуччя: психологічний вимір. (Монографія). Чернігів : Десна Поліграф.
Коваленко, А. Б., & Безверха, К. С. (2017). Соціальна ідентичність як механізм адаптації особистості під час суспільної кризи. Український психологічний журнал, 1(3), 48–62. http://doi.org/10.17721/upj.2017.1(3).5
Пахоль, Б. Є. (2017). Суб’єктивне та психологічне благополуччя: сучасні та класичні підходи, моделі та чинники. Український психологічний журнал, 1(3), 80–104. http://doi.org/10.17721/upj.2017.1(3).7
Селигман, М. (2010). В поисках счастья. Как получать удовольствие от жизни каждый день. Киев : Издательство Манн, Иванов и Фебер.
Сердюк, Л. З., Данилюк, І. В., Турбан, В. В., Пенькова, О. І., & Володарська, Н. Д. (2018). Психологічні технології самодетермінації розвитку особистості. (Монографія). Л. З. Сердюк (Ред.). Київ : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України.
Тест смысложизненные ориентаций (методика СЖО) Д. А. Леонтьев. Режим доступа: https://psycabi.net/testy/256-test-smyslozhiznennye-orientatsii-metodikaszho-d-a-leontev