ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автор:
І. В. Остапенко, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник
лабораторії психології політичної поведінки молоді,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
ORCID: 0000-0001-6710-5964, Researcher ID: V-3216-2017
E-mail: ostapenko.iryna.vit@gmail.com
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2020.2(14).10
Інформація про статтю
Номер: 2(14) 2020, сторінки: 189-213
Мова: українська
Отримано: 30.10.2020
Рецензовано: 01.11.2020
Прийнято: 03.11.2020
Стаття присвячена аналізу результатів емпіричного дослідження потенціалу соціальних медіа для розвитку громадянської компетентності. Проаналізовано сучасні підходи щодо розуміння громадянської компетентності та використання соціальних медіа. Визначено основні вектори впливу соціальних медіа на розвиток громадянської компетентності: інформаційний, ціннісно-мотиваційний, емоційно-консолідуючий, мобілізаційний. З використанням методу оцінних репертуарних решіток визначено структурні компоненти громадянської компетентності студентської молоді, що розвиваються засобами соціальних медіа. Запропоновано методику виявлення провідних мотивів використання соціальних медіа для розвитку громадянської компетентності. Визначено дві групи мотивів: цільові та інструментальні. Встановлено, що серед цільових мотивів використання соціальних медіа провідну роль для студентської молоді відіграють: 1) самовираження та самоекспозиції – декларування власної громадянської позиції (Facebook, Twitter, Youtube); 2) самоідентифікації з представниками соціальних груп, які мають спільні погляди на певні проблеми (Facebook, Twitter, Instagram); 3) спільні розваги (Instagram, Youtube, TikTok); 4) встановлення контактів (Instagram, Viber, Telegram); 5) розширення уявлень про права та відповідальність громадян (Facebook, Youtube); 6) можливість обговорення соціально значущих та політико-правових проблем (Facebook, Twitter). Провідними інструментальними мотивами є використання соціальних медіа як засобу: 1) пошуку освітніх програм, інформаційних ресурсів для самоосвіти (Youtube, Facebook, Instagram); 2) задоволення естетичних потреб (Instagram, Youtube, TikTok); 3) підтримки зв’язку з тими, з ким немає можливості бачитись в реальному житті (Viber, Telegram, Instagram); 4) розвитку соціального капіталу особистості (Facebook, Twitter, Instagram, Youtube); 5) генерації ідей та відповідного контенту (пости / тексти, аудіо- та відеоконтент, комікси, меми) щодо соціально значущих та політико-правових проблем (Facebook, Twitter, Instagram, Youtube); 6) інструменту пошуку роботи (Facebook, Instagram).
Ключові слова: соціальні медіа, громадянська компетентність, мотиви користувачів соціальних медіа, студентська молодь.
Список використаних джерел:
Arshad, S., & Khurram, S. (2020). Survey dataset on citizens’ perspective regarding government’s use of social media for provision of quality information and citizens online political participation in Pakistan. Data in Brief, 32, 106–311. DOI: https://doi. org/10.1016/j.dib.2020.106311
Baltes, P. B. (1987). Theoretical propositions of life-span developmental psychology: On the dynamics between growth and decline. Developmental Psychology, 23, 611−626.
Baltes, P. B., Lindenberger, U., & Staudinger, U. M. (2006). Life span theory in developmental psychology. In R. M. Lerner & W. Damon (Eds.), Handbook of Child Psychology Vol. 1, Theoretical Models of Human Development (6th ed.). Hoboken, NJ : John Wiley & Sons.
Blaskó, Z., Costa, P. D., & Vera-Toscano, E. (2019). Non-cognitive civic outcomes: How can education contribute? European evidence from the ICCS 2016 study. International Journal of Educational Research, 98, 366–378. https://doi.org/10.1016/j. ijer.2019.07.005
Bobek, D. L. (2006). Preparing engaged citizens: A process evaluation of 4-H’s citizenship goals. Unpublished manuscript. Medford, MA : Institute for Applied Research in Youth Development, Tufts University.
Bobek, D., Zaff J., Li Y., & Lerner R. M. (2009). Cognitive, emotional, and behavioral components of civic action: Towards an integrated measure of civic engagement. Journal of Applied Developmental Psychology, 30, 615–627.
Brady, B., Chaskin, R. J., & McGregor, C. (2020). Promoting civic and political engagement among marginalized urban youth in three cities: Strategies and challenges. Children and Youth Services Review, 116, 105–184. https://doi.org/10.1016/j. childyouth.2020.105184
Brandtstädter, J. (2006). Action perspectives on human development. In R. M. Lerner & W. Damon (Eds.). Theoretical models of human development. Vol. 1. Handbook of Child Psychology (6th ed., pp. 516−568).
Hoboken, NJ : John Wiley & Sons. Erikson, E. H. (1963). Childhood and society. New York : WW. Norton & Co.
Freund, A. M., & Baltes, P. B. (2002). Life-management strategies of selection, optimization and compensation: Measurement by self-report and construct validity. Journal of Personality and Social Psychology, 82, 642−662.
Hassan, L., & Hamari, J. (2020). Gameful civic engagement: A review of the literature on gamification of e-participation. Government Information Quarterly, 37(3), 101–461. https://doi.org/10.1016/j.giq.2020.101461
Lerner, R. M. (2002). Concepts and theories of human development, 3rd Ed. Mahwah, NJ : Lawrence Erlbaum Associates.
Lerner, R. M. (2006). Editor’s introduction: Developmental science, developmental systems, and contemporary theories. In R. M. Lerner (Ed.), Theoretical models of human development Volume 1 of Handbook of Child Psychology. (6th ed., pp. 1−17) Hoboken, NJ : Wiley.
Lerner, R. M. (2004). Liberty: Thriving and civic engagement among America’s youth. Thousand Oaks, CA : Sage Publications.
Lerner, R. M., Alberts, A. E., & Bobek, D. (2007). Thriving youth, flourishing civil society. How positive youth development strengthens democracy and social justice. In Bertelsmann Stiftung (Ed.), Civic engagement as an educational goal (pp. 21–35). Guterslöh, Germany : Verlag Bertelsmann Stiftung.
Levine, P. (2008). The future of democracy: Developing the next generation of American citizens. Medford, MA : Tufts University Press.
Levine, P., & Youniss, J. (2006). Youth and civic engagement: Introduction. In P. Levine & J. Youniss (Eds.), Youth civic engagement: An institutional turn: Circle working paper 45 (pp. 3−6) Baltimore, MD : The Center for Information and Research on Civic Learning and Engagement.
Marcia, J. E. (1980). Identity in adolescence. In J. Adelson (Ed.), Handbook of Adolescent Psychology. New York : John Wiley & Sons.
Sherrod, L. R., & Lauchardt, J. (2009). The development of citizenship. In R. M. Lerner & L. Steinberg (Eds.), Handbook of adolescent psychology: Vol. 2. Contextual influences on adolescent development (3rd ed., pp. 372−407). New York : Wiley & Sons.
Theiss-Morse, E., & Hibbing, J. R. (2004). Citizenship and civic engagement. Annual Review of Political Science, 8, 227−249.
Белановский С. А. (1993). Индивидуальное глубокое интервью. Москва : Никколо-Медиа.
Жадан, І. В. (2019). Комунікативний потенціал розвитку громадянської компетентності студентської молоді. Наукові студії із соціальної та політичної психології, 43(46), 67−82.
Мертон Р., Фиске М. & Кендалл П. (1991). Фокусированное интервью. Москва : Институт Молодежи.
Остапенко І. В. (2017). Особливості використання якісних методів для дослідження комунікативних бар’єрів національної та громадянської самоідентифікації. Проблеми політичної психології, 5(19), 167–178.
Позняк, С. І. (2013). Ресурси громадянськості: соціально-психологічна складова : методичні рекомендації. Кіровоград : Імекс-ЛТД.
Соснюк О. П. (2008). Діагностика особливостей особистісної активності суб’єктів інноваційної діяльності якісними методами. Актуальні проблеми психології, 7(16), 163–168.
Соснюк, О. П., & Остапенко, І. В. (2019). Психологічні особливості активності користувачів соціальних медіа. Український психологічний журнал, 2(12), 160–181. https://doi.org/10.17721/upj.2019.2(12).12
Стюарт В. (1997). Практическое применение репертуарных решеток в бизнесе. Режим доступа: http://pssw.vspu.ru/other/science/publications/valerie_stewart/ index_stewart.html
Толстова Ю. Н. (1998). Измерение в социологии: Курс лекций. Москва : ИНФРА-М.
Франселла Ф., & Баннистер Д. (1987). Новый метод исследования личности. Руководство по репертуарным личностным методикам. Москва : Прогресс.
Шкуратова И. П. (2008). Диагностика самовыражения личности в общении с помощью техники репертуарных решеток. Ростов-на-Дону : Издательство РГУ.