ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автор:
С. І. Кравченко, аспірантка кафедри соціальної психології, факультет психології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: 0000-0001-7676-9906
E-mail: ekaterinakreshuk@gmail.com
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2020.1(13).8
Інформація про статтю
Номер: 1(13) 2020, сторінки: 122-138
Мова: українська
Отримано: 20.01.2020
Рецензовано: 31.01.2020
Прийнято: 05.02.2020
У статті представлено розробку авторської методики для дослідження моделі соціальних уявлень про консолідацію та способи її досягнення. В основу її створення покладено положення про консолідацію, як вид єдності, який полягає в наявності в групи спільної ідейної основи та відчуття групової ідентичності, що повною мірою реалізується у готовності до сумісних з однодумцями дій заради досягнення спільних цілей. До структури консолідації входять: когнітивно-рефлексивний (уявлення про консолідацію та ідеологічне ядро групи, що на рівні ідей об’єднує її членів), афективний (групова ідентичність, відчуття «ми») та поведінковий компоненти (готовність до спільних дій). Системотвірним компонентом консолідації є когнітивно-рефлексивний компонент, який по суті є соціальним уявленням про консолідацію та способи її досягнення.
Методика розрахована на повнолітніх громадян, етап психолого-політичного розвитку яких передбачає політичну соціалізованість. Психологічний інструмент містить 26 питань, розділених на три шкали: діалогічність – категоричність; тоталітаризм – примат права; монолітність – баланс інтересів, зміст яких відображає різні сторони консолідації та можливі способи її формування.
Методика пройшла перевірку на надійність (метод розщеплення, альфа Кронбаха). Для виявлення внутрішньої структури та виокремлення шкал використовувався факторний аналіз, а також частотний, кореляційний аналізи, статистичний критерій Мана-Уітні для оцінки різниці між двома вибірками (електоральних груп). Стандартизація методики здійснювалась через розрахування процентильних рангів, які відповідають чотирьом рівням: високий, середній, нижчий за середній, низький.
Ключові слова: консолідація, соціальне мислення, солідарність, ідеологія, політична свідомість, електорат, атомізація.
Список використаних джерел:
Ariely, G. (2014). Does diversity erode social cohesion? Conceptual and methodological issues. Political Studies, 62(3), 573–595. doi:10.1111/14679248.12068
Baray, G., Postmes, T. & Jetten, J. (2009). When I equals we: Exploring the relation between social and personal identity of extreme right-wing political party members. The British journal of social psychology / the British Psychological Society, 48, 625–647. doi: 10.1348/014466608X389582.
Borradori, G. (1994). The American Philosopher. Chicago : University of Chicago Press.
Davidson, D. (2001). Subjective, Intersubjective, Objective. New York : Oxford University Press.
Dickes, P., Valentova, M. & Borsenberger, M. (2010). Construct Validation and Application of a Common Measure of Social Cohesion in 33 European Countries. Social Indicators Research, 98, 451–473. doi: 10.1007/s11205-009-9551-5.
Ferrera, M., & Burelli, C. (2019). Cross-National Solidarity and Political Sustainability in the EU after the Crisis. JCMS: Journal of Common Market Studies, 57(1), 94–110. doi:10.1111/jcms.12812
Hund, S. A., & Benford, R. A. (2007). Collective Identity, Solidarity, and Commitment. The Blackwell Companion to Social Movements, 433–457. doi: 10.1002/9780470999103.ch19
Juul, S. (2010). Solidarity and Social Cohesion in Late Modernity: A Question of Recognition, Justice and Judgement in Situation. European Journal of Social Theory - EUR J SOC THEORY, 13, 253–269. doi: 10.1177/1368431010362296
Klandermans, B., & Van Stekelenburg, J. (2013). Social movements and the dynamics of collective action. The Oxford handbook of political psychology, 774–811. doi: 10.1093/oxfordhb/9780199760107.013.0024
Makanju, D., Livingstone, A. G., & Sweetman, J. (2020). Testing the effect of historical representations on collective identity and action. PLOS ONE, 15(4), 1–27. doi: 10.1371/journal.pone.0231051
Moscovici, S. (1984). The phenomenon of social representations. In R. M. Farr? S. Moscovici (Eds.). Social representations (рр. 3–69). Cambridge : Cambridge University Press.
Neufeld, K., Starzyk, K. & Gaucher, D. (2019). Political Solidarity: A Theory and a Measure. Journal of Social and Political Psychologу, 7, 726–765. doi: 10.5964/jspp.v7i2.1058
Oakes, P. (2002). Psychological Groups and Political Psychology: A Response to Huddy’s “Critical Examination of Social Identity Theory.” Political Psychology, 23(4), 809–824. doi: 10.1111/0162-895x.00308
Quenza, C. J. P. (2005). On the Structural Approach to Social Representations. Theory & Psychology, 15(1), 77–100. doi: 10.1177/0959354305049746
Schiefer, D., & van der Noll, J. (2016). The Essentials of Social Cohesion: A Literature Review. Social Indicators Research, 132(2), 579–603. doi:10.1007/s11205-016-1314-5
Stroebe, K., Postmes, T., & Roos, C. A. (2018). Where did inaction go? Towards a broader and more refined perspective on collective actions. British Journal of Social Psychology, 58, 649–667. doi: 10.1111/bjso.12295
Абульханова-Славская, К. (1994). Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования. Психологический журнал, 15(4), 39–55. Режим доступа: https://www.elibrary.ru/item.asp?id=21401135
Бовина, И. (2010). Теория социальных представлений: история и современное развитие. Социологический журнал, 3, 5–20. Режим доступа: https://www.jour.isras.ru/index.php/socjour/article/view/1155
Дюркгейм, Э. (1995). Социология: ее предмет, метод, предназначение. Москва : Канон.
Дюркгейм, Э. (1991). О разделении общественного труда. Метод социологии. Москва : Наука.
Жодле, Д. (2007). Социальное представление: феномены, концепт и теория. Санкт-Петербург : Питер.
Кармадонов, О. (2015). Солидарность, интеграция, конъюнкция. Социологические исследования, 2, 3–12. Режим доступа: http://socis.isras.ru/article.html?id=5066
Коваленко, А. & Безверха, К. (2017). Модифікація опитувальника соціальної ідентичності. Український психологічний журнал, 4(6), 53–65. doi: https://doi.org/10.17721/upj.2017.4(6).5
Кочубейник, О. (2018). Локальні порядки солідарності як синдром соціальної аномії. Психологічні науки проблеми і здобутки, 2, 93–110. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pnpz_2018_2_7
Леви-Брюль, Л. (2005). Первобытное мышление. Общая психология: тексты, 158–167.
Мейжис, И. (2010). Социальная психология. Санкт-Петербург : Питер.
Фролов, П. (2014). Громадська думка: критерії та моделі консолідації. Наукові студії з соціальної та політичної психології, 234–244. Режим доступу: file:///C:/Users/User/Downloads/Nsspp_2014_34_21.pdf
Хабермас, Ю. (2000). Моральное сознание и коммуникативное действие. Москва : Наука.
Шульга, М. (2018). Збій соціальної матриці. (Монографія). Київ : Інститут соціології НАН України.
Шміттер, Ф. (1996). Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии. Полис, 5, 16–27. Режим доступа: https://www.civisbook.ru/files/File/Shmitter_1996_5.pdf