ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ
УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НА СХОДІ УКРАЇНИ
Автори:
В. І. Осьодло, доктор психологічних наук, професор, начальник гуманітарного інституту,
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського,
ORCID: 0000-0003-2893-4721
E-mail: v.osyodlo@gmail.com
Д. С. Зубовський, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник
науково-дослідного відділу (проблем психологічного вивчення особового складу) НМЦ КП МОУ
ORCID: 0000-0001-8973-4868
E-mail: z.dmitry.zub@gmail.com
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2020.1(13).10
Інформація про статтю
Номер: 1(13) 2020, сторінки: 157-175
Мова: українська
Отримано: 10.02.2020
Рецензовано: 19.02.2020
Прийнято: 25.02.2020

Анотація
У статті наведені результати емпіричного дослідження індивідуально-психологічних чинників прояву посттравматичного зростання військовослужбовців – учасників АТО. Вибірку складали 297 військовослужбовців – учасників АТО (278 чоловічої та 19 жіночої статі) у віковому діапазоні від 19 до 54 років. В ході дослідження у групу індивідуально-психологічних чинників посттравматичного зростання учасників АТО було віднесено: основні характеристики особистості; диспозиційний оптимізм; копінг-стратегії; локус контролю.
Отримані емпіричні дані дали змогу встановити залежність вираженості феномену посттравматичного зростання від низки характеристик особистості, рівня диспозиційного оптимізму, інтернального локусу контролю та деяких функціональних видів копінг-стратегій учасників АТО. Зокрема загальна вираженість посттравматичного зростання значуще пов’язана з такими характеристиками особистості, як «доброзичливість» та «сумлінність». Також встановлено, що фактор №1 («зміни у сприйнятті власного «Я» / нові можливості») посттравматичного зростання статистично значуще корелював з фактором «Відкритість мислення»; фактором № 2 («міжособистісні відносини») посттравматичного зростання значуще корелював з фактором «Доброзичливість»; фактором № 3 («життєва філософія») посттравматичного зростання значуще корелював з такими факторами особистості. як «Екстраверсія», «Доброзичливість» та «Сумлінність».
Крім цього, спостерігається позитивна кореляція із загальним рівнем оптимізму, що характерно як для вираженості посттравматичного зростання в цілому так і для окремих його сфер. Лише одна копінг-стратегія – позитивної переоцінки – продемонструвала статистично значущий кореляційний зв'язок із посттравматичним зростанням учасників бойових дій. Встановлені у дослідженні кореляційні зв’язки узгоджуються з результатами зарубіжних досліджень.
Ключові слова: посттравматичне зростання, військовослужбовці, учасники АТО, індивідуально-психологічні характеристики, диспозиційний оптимізм, копінг-стратегія.
Список використаних джерел:
Aldwin, C. M., Levenson, M. R., & Spiro, A. (1994). Vulnerability and resilience to combat exposure: Can stress have lifelong effects? Psychology and aging, 9(1), 34–44. doi: 10.1037//0882-7974.9.1.34
Aspinwall, L. G., Richter, L., & Hoffman, R. R. (2001). Understanding how optimism works: An examination of optimists’ adaptive moderation of belief and behavior. Optimism and pessimism: Implications for theory, research, and practice, 217–238. doi: https://doi.org/10.1037/10385-010
Bowling, N., Beehr, T., & Swader, W. (2005). Giving and receiving social support at work: The roles of personality and reciprocity. Journal of Vocational Behavior, 67(3), 476–489. doi: https://doi.org/10.1016/j.jvb.2004.08.004
Feder, A., Southwick, S. M., Goetz, R. R., Wang, Y., Alonso, A., & Smith, B., et al. (2008). Posttraumatic growth in former Vietnam prisoners of war. Psychiatry: Interpersonal and Biological Processes, 71(4), 359–370. doi: 10.1521/psyc.2008.71.4.359.
Helgeson, V. S., Reynolds, K. A., & Tomich, P. L. (2006). A meta-analytic review of benefit finding and growth. Journal of consulting and clinical psychology, 74(5), 797–816. doi: 10.1037/0022-006X.74.5.797
Karanci, A. N., Işıklı, S., Aker, A. T., Gül, E. І., Erkan, B. B., & Özkol, H., et al. (2012). Personality, posttraumatic stress and trauma type: factors contributing to posttraumatic growth and its domains in a Turkish community sample. European journal of psychotraumatology, 3(1), 1–14. doi: https://doi.org/10.3402/ejpt.v3i0.17303
Lechner, S. C., & Antoni, M. H. (2004). Posttraumatic growth and group-based interventions for persons dealing with cancer: Whathave we learned so far? Journal of Psychologica lInquiry, 15(1), 35–41.
Magnus, K., Diener, E., Fujita, F., & Pavot, W. (1993). Extraversion and neuroticism as predictors of objective life events: a longitudinal analysis. Journal of personality and social psychology, 65(5), 1046–1053. doi: https://doi.org/10.1037/0022-3514.65.5.1046
Maercker, A., & Langner, R. (2001). Persönliche Reifung (personal growth) durch Belastungen und Traumata: Validierung zweier deutschsprachiger Fragebogenversionen. Diagnostica, 47(3), 153–162. doi: 10.1026//0012-1924.47.3.153
McCrae, R. R., & John, O. P. (1992). An introduction to the five‐factor model and its applications. Journal of personality, 60(2), 175–215. doi: 10.1111/j.1467-6494.1992.tb00970.x
Park, C. L., Cohen, L. H., & Murch, R. L. (1996). Assessment and prediction of stress‐related growth. Journal of personality, 64(1), 71–105. doi: 10.1111/j.1467-6494.1996.tb00815.x
Prati, G., & Pietrantoni, L. (2009). Optimism, social support, and coping strategies as factors contributing to posttraumatic growth: A meta-analysis. Journal of loss and trauma, 14(5), 364–388. doi: https://doi.org/10.1080/15325020902724271
Shakespeare-Finch, J., Gow, K., & Smith, S. (2005). Personality, coping and posttraumatic growth in emergency ambulance personnel. Traumatology, 11(4), 325–334. doi: https://doi.org/10.1177/153476560501100410
Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (1996). The posttraumatic growth inventory: Measuring the positive legacy of trauma. Journal of Traumatic Stress, 9(3), 455−471. doi: 10.1007/bf02103658
Бодалев, А. А., Столин, В. В., & Аванесов, В. С. (2000). Общая психодиагностика. Санкт-Петербург : Издательство «Речь».
Гордеева, Т. О., Сычев, О. А., & Осин, Е. Н. (2010). Разработка русскоязычной версии теста диспозиционного оптимизма (LOT). Психологическая диагностика, 2, 36–64. Режим доступа: http://www.bigpi.biysk.ru/psyfac/downloads/docs/so102.pdf
Зубовський, Д. С. (2018). Адаптація та апробація україномовної версії методики «Опитувальник посттравматичного зростання». Психологічний часопис, 7(17), 121–135. doi: https://doi.org/10.31108/1.2018.7.17.8
Зубовський, Д. С. (2018). Структура прояву особистісного зростання учасників АТО у посттравматичний період. Теоретичні і прикладні проблеми психології, 3(47), 177‒188. Режим доступу: http://tpppjournal.com.ua/contents/n47y2k18folder/n47y2k18a24.html
Зубовський, Д. С. (2019). Особистісне зростання учасників АТО у посттравматичний період. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
Крюкова, Т. Л., & Куфтяк, Е. В. (2007). Опросник способов совладания (адаптация методики WCQ). Журнал практического психолога, 3, 93–112.