ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автори:
І. В. Клименко, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної психології,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: 0000-0003-4539-1087
E-mail: ivklimenko251@gmail.com
О. Б. Іванів, магістр психології, факультет психології,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: : 0000-0001-7671-397X
E-mail: elena.ivaniv97@gmail.com
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2022.1(17).2
Інформація про статтю
Номер: 1(17) 2022, сторінки: 26-40
Мова: англійська
Отримано: 08.01.2022
Рецензовано: 12.01.2022
Прийнято: 15.01.2022
Анотація
У статті розглядається проблема політичного цинізму. Проаналізовано зміст відповідного конструкту та його складові, а також потенційні чинники поширення політичного цинізму. Здійснено аналіз соціальних та політичних (політичний устрій, ідеологія, політична активність населення та її ставлення до політики та влади) та медійних (поширення скандальної, конфліктогенної інформації про політиків, зсув акцентів на афективну складову, характер поширення та споживання виборцями такої інформації тощо). Окрему увагу приділено аналізу психологічних чинників формування політичного цинізму (наявність певних когнітивних установок та упереджень щодо політики, рівень політичної активності, індивідуально-психологічні характеристики виборців).
Представлено результати власного дослідження соціально-психологічних чинників формування політичного цинізму. Проаналізовано загальні показники вибірки за шкалами, які найбільшою мірою репрезентують конструкт «політичний цинізм»: зацікавленість у політиці, рівень довіри до політиків, рівень політичних знань, особистісний цинізм та цинічне ставлення до політичних об'єктів та виявлено, що для вибірки загалом характерним є середній рівень політичного цинізму (схильність до певної міри протиставляти себе політикам, демонструвати недовіру та зневажливе ставлення до них). Представлено результати аналізу вибірки за іншими психологічними показниками (міра політичної участі, політична ідентифікація та мотиваційний компонент в політиці, співвідношення екстернального та інтернального локусів контролю, конформізму та домінантності), а також результати аналізу інтенсивності та характеру споживання досліджуваними політичної інформації, що поширюється в медіа. Відповідні показники віднайшли відображення у регресійній моделі, яка демонструє ймовірні чинники формування політичного цинізму, найбільш значущими з яких є: специфіка політико-ідеологічного самовизначення (низький рівень владного самоствердження, переважання нормативної непоступливості та позиційної конкурентності), інтенсивне, нерозбірливе та некритичне споживання політичних новин (переважно телевізійних), особливості політичної активності (розвинений вербально-комунікативний компонент політичної участі та політичний інтерес при невисокому поведінково-вольовому компоненті), конформізм та екстернальний локус контролю.
Ключові слова: політичний цинізм, медіавпливи, політична участь, довіра, зацікавленість політикою.
Список використаних джерел:
Dekker, H., Meijerink, F. (2013). Political Cynicism: Conceptualization, Operationalization, and Explanation Politics. Culture and Society, 3(1), 33–48.
Papaioannou, K., Pantazi, M., Prooijen, J-W. (2022). Unravelling the relationship between populism and belief in conspiracy theories: The role of cynicism, powerlessness and zero-sum thinking. British Journal of Psychology, 114(1), 159–175.
DOI: https://doi.org/10.1111/bjop.12602
Pattyn, S., Van, H. A., Onraet, E. (2012). Stripping the Political Cynic: A Psychological Exploration of the Concept of Political Cynicism. European Journal of Personality, 26(6), 566–579.
DOI: https://doi.org/10.1002/per.858
Rijkhoff, S. A. M. (2015). False Alarm! The Measurement and Assessment of Political Cynicism and the Consequences for Political Participation. Washington : State University.
Rooduijn, M., Van der Brug, W., De Lange, S. L., Parlevliet, J. (2017). Persuasive populism? Estimating the effect of populist messages on political cynicism. Portugal: Politics and Governance, 5(4), 136–145.
DOI: https://doi.org/10.17645/pag.v5i4.1124
Shields, P. (2021). Killing Politics Softly: Unconvincing Propaganda and Political Cynicism in Russia Communist and Post-Communist Studies. Communist and Post-Communist Studies, 54(4), 54–73.
DOI: https://doi.org/10.1525/j.postcomstud.2021.54.4.54
Song, H. (2020). Social media news use and political cynicism: Differential pathways through “news finds me” perception. Mass Communication and Society, 23(1), 47–70.
DOI: https://doi.org/10.1080/15205436.2019.1651867
Амельченко, Н. (2019). Популізм у контексті кризи класичних ідеологій і виникнення мас-медійних технологій політики. Рябівські читання. Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/16377
Бондарчук, О., Роєнко, І. (2022). Теоретичний аналіз взаємозв'язку віри в теорію змови та локусу контролю особистості. Науковий часопис НПУ імі М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 18(63), 5–13.
DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2021.18(63).01
Капустина, А. Н. (2007). Многофакторная личностная методика Р. Кеттелла. Санкт-Петербург : «Речь»
Кіяшко, Л. О. (2013). Політична участь молоді сучасної України: Психологічні чинники активізації. Київ : Міленіум.
Пантилеев, С. Р., Столин, В. В. (1987). Методы измерения локуса контроля. Бодалев, А. А., Столин В. В. (ред). Общая психодиагностика. (с. 278-285). Москва : Изд-во МГУ.
Циганенко Г. В. (2003). Питальник вимірювання рівня політико-ідеологічного самовизначення. Проблеми загальної та педагогічної психології, 5(5), 294–298.