ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автори:
І. В. Данилюк, доктор психологічних наук, професор,
член-кореспондент НАПН України, декан факультету психології,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: 0000-0002-6522-5994
E-mail: dank07@ukr.net
О. А. Сердюк, аспірант,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: 0000-0002-4740-0592
E-mail: aaserdyuk1995@gmail.com
DOI:DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2023.1(19).3
Інформація про статтю
Номер: 1(19) 2023, сторінки: 46-59
Мова: англійська
Отримано: 21.01.2023
Рецензовано: 26.01.2023
Прийнято: 27.01.2023
Анотація
У статті здійснено розгляд особистісної стійкості до невизначеності як холістичного феномена, який має комплексну структуру, що включає зовнішні та внутрішні чинники, які відіграють різну роль в його цілісній організації, тобто мають як прямий, так і опосередкований вплив. Оскільки поняття особистісні ресурси стійкості пов'язується, переважно, із адаптацією та подоланням кризових ситуацій, то саме внутрішнім ресурсам людини як системі взаємопов'язаних характеристик (емоційних, потребнісних, мотиваційних, поведінкових та ін.) надається перевага у забезпеченні мобілізаційної та адаптаційної функції за будь-яких змін умов, що потребують пристосування. На основі узагальнення теоретичних підходів, побудовано цілісну модель феномена особистісної стійкості до невизначеності, структурними компонентами якої є: внутрішні чинники (базисні переконання, цілі, цінності, самоефективність, оптимізм, надія, когерентність, когнітивна гнучність, резильєнтність, життєстійкість); зовнішні чинники (соціальна підтримка, включеність у значиму взаємодію, соціальні контакти); медіатори (копінг стратегії, психологічні захисти). Обґрунтовано, що психологічні ресурси можуть виконувати роль як чинників та предикторів стійкості до невизначеності, так і можуть бути медіаторами, маючи опосередкований вплив; внутрішні ресурси є фундаментальними здібностями людини для протидії негативним психологічним впливам і сприяння збереженню психічного здоров'я; розпізнавання та використання цих активів (когнітивних, емоційних, фізіологічних), пов'язаних з особистими цінностями та переконаннями — створює проактивний підхід до психічного здоров'я та психологічного благополуччя особистості; психологічні ресурси мають прижиттєвий генезис і піддаються розвитку; зокрема, оптимізм є ресурсом, який сприяє надії, дає необхідну життєву енергію та стійкість, запобігає апатії та безнадійності й допомагає долати стрес у складних життєвих обставинах.
Ключові слова: особистісна стійкість, толерантність до невизначеності, резильєнтність, життєстійкість, внутрішні ресурси, стрес, салютогенез.
Список використаних джерел:
Antonovsky, A. (1985). The Life Cycle, Mental Health and the Sense of Coherence. Israel Journal of Psychiatry, 22(4), 273–280.
Bonanno, G. А., Galea, S., Bucciareli, A., & Vlahov, D. (2007). What predicts psychological resilience after disaster? The role of demographics, resources, and life stress. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 75(5), 671–682.
Bryan, C., O'Shea, D. & MacIntyre, T. (2019). Stressing the relevance of resilience: a systematic review of resilience across the domains of sport and work. International Review of Sport and Exercise Psychology, 12(1), 70–111. DOI: https://doi.org/10.1080/1750984X.2017.1381140
Budner, S. (1962). Intolerance of Ambiguity as a Personality Variable. Journal of Personality, 30, 29–50.
Buheji, M., Jahrami, H. & Dhahi, A.S. (2010). Minimising Stress Exposure During Pandemics Similar to COVID-19. International Journal of Psychology and Behavioral Sciences, 10(1), 9–16.
Fletcher, D., & Sarkar, M. (2013). Psychological resilience: A review and critique of definitions, concepts, and theory. European Psychologist, 18(1), 12–23. DOI: https://doi.org/10.1027/1016-9040/a000124
Heshmat, Sh. (2020). The 8 Key Elements of Resilience. Psychology Today. Retrieved from: https://www.psychologytoday.com/us/blog/science-choice/202005/the-8-key-elements-resilience
Hobfoll, S. E. (2011). Conservation of resources theory: its implication for stress, health, and resilience. In The Oxford Handbook of Stress, Health, and Coping. S. Folkman (ed.), 127–147. New York : Oxford Univ. Press.
Hobfoll, S., Vinokur, A., Pierce, P. & Lewandowski-Romps, L. (2012). The combined stress of family life, work, and war in Air Force men and women: A test of conservation of resources theory. International Journal of Stress Management, 19(3), 217–237.
Janoff-Bulman, R. (1992). Shattered assumptions: Toward a new psychology of trauma. New York : Free Press.
Kahneman, D., & Tversky, A. (Eds.). (2000). Choices, values, and frames. New York : Cambridge University Press.
Krok, D., Zarzycka, B., & Telka, E. (2021). Religiosity, meaning-making and the fear of COVID-19 affecting well-being among late adolescents in Poland: A moderated mediation model. Journal of Religion and Health, 60(5), 3265–3281.
Luthar, S. S., Cicchetti, D., & Becker, B. (2000). The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child Development, 71, 543–562.
Lyubomirsky, S. (2013). The myths of happiness: What should make you happy, but doesn't, what shouldn't make you happy, but does. New York : Penguin Press.
Mastenbroek, N., Jaarsma, A., Scherpbier, A., Beukelen, P., & Demerouti, E. (2014). The role of personal resources in explaining well-being and performance: A study among young veterinary professionals. European Journal of Work and Organizational Psychology, 23(2), 190–202.
Pellerin, N., & Raufaste, E. (2020). Psychological Resources Protect Well-Being During the COVID-19 Pandemic: A Longitudinal Study During the French Lockdown. Front Psychol, 44(11). DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2020.590276
Rutter, M. (1987). Psychological resilience and protective mechanisms. American Journal of Orthopsychiatry, 30(1), 23–51.
Scheier, M. F., & Carver, C. S. (1985). Optimism, coping, and health: Assessment and implications of generalized outcome expectancies. Health Psychology, 4(3), 219–247.
Southwick, S. M., Bonanno, G. A., Masten, A. S., Panter-Brick, C., & Yehuda, R. (2014). Resilience definitions, theory, and challenges: interdisciplinary perspectives. European Journal of Psychotraumatology, 5, 25338. DOI: https://doi.org/10.3402/ejpt.v5.25338
Односталко, О. С., Кіреєва, З. О., & Бірон, Б. В. (2020). Психометричний аналіз адаптованої версії Шкали резильєнтності (cd-risc-10). Габітус, 14, 110– 117. DOI: https://doi.org/10.32843/2663- 5208.2020.14.17
Олефір, В. О. (2011). Взаємозв'язок життєстійкості, копінг-стратегій та психологічного благополуччя. Вісник Харківського національного університету. Серія «Психологія», 47(981), 168–172. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIPC_2011_981_47_38
Павленко, Г. В. (2019). Толерантність до невизначеності як ресурс психологічного благополуччя студентів. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 7(47), 208–219. Режим доступу: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i47/20.pdf
Сердюк, Л. З. (2021). Самодетермінація психологічного благополуччя особистості. (Монографія). Л. З. Сердюк, І. В. Данилюк, В. В. Турбан, О.І. Пенькова, Н. Д. Володарська [та ін.] ; Л. З. Сердюк (Ред.). Київ – Львів : Видавець Вікторія Кундельська. Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/729023/3/Serdjuk_Monography.pdf
Чиханцова, О., Гуцол, К. (2022). Психологічні основи розвитку резильєнтності особистості в період пандемії Сovid-19. Київ : Національна академія педагогічних наук України, Інститут психології Імені Г.С. Костюка.
Чиханцова, О. (2021). Психологічні основи життєстійкості особистості. (Монографія). Київ : Талком.
Франкл, В. (2020). Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог в концтаборі. Харків : Клуб сімейного дозвілля.