ISSN 2520-6265 (print)
ISSN 2520-6273 (online)
Автор:
Автор: доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
ORCID: 0000 0002 9808 4550
E-mail: vadymvas55@gmail.com
DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2019.1(11).5
Інформація про статтю
Номер: 1(11) 2019 , сторінки: 60-70
Мова: українська
Отримано: 18.01.19
Рецензовано: 24.01.19
Прийнято: 3.02.19
Покладання політичних провин розглянуто як засіб активного громадсько-політичного самовизначення особи або групи і як засіб психологічного захисту від переживання ними власного почуття провини. За результатами опитування 120 мешканців Києва виявлено високий рівень незадоволення респондентів із напряму та результатів розвитку українського суспільства і підвищену готовність давати негативну оцінку представникам влади і політичним інституціям. Факторна структура відповідних ставлень містить «тотальне звинувачення можновладців» (попередня і теперішня українська влада), «оцінку провин російських і проросійських суб’єктів» (Росія, Путін, агенти російського впливу в Україні), «оцінку провин міжнародних суб’єктів» (США, Європа, НАТО), «оцінку радикальних політичних настроїв» (у середовищах російськомовних жителів України і жителів Західної України). Уточнення конкретного змісту політичних звинувачень показало домінування кількох стереотипних характеристик: корупції, антиукраїнської діяльності, безпорадності або бездіяльності, брехливості. Респонденти, які більш оптимістично оцінюють напрям розвитку суспільства, сильніше звинувачують комуністів та проросійські сили, натомість песимісти – попередню і теперішню українську владу. Статево-вікові відмінності проявилися в тому, що старше покоління звинувачує активніше та з більш етноцентричних позицій, а жінкам притаманна вища схильність звинувачувати порівняно з чоловіками. Підвищена готовність до політичних звинувачень відображає стан напруженого незадоволення громадян результатами суспільного розвитку, відповідальність за які вони покладають насамперед на владу та російських агресорів. Менш виразним є пошук підстав для звинувачень у діяльності самих громадян, впливі міжнародних суб’єктів, об’єктивних обставинах розвитку суспільства. Зовнішня атрибуція провин значуще переважає над самозвинуваченнями і спонукає радше до пошуку винуватців, ніж до перебудови власних постав і змісту політичної активності.
Ключові слова: почуття провини, політичні провини, покладання провини, оцінка провин, схильність звинувачувати.
Список використаних джерел:
1. Адлер А. Спасение человечества с помощью психологии / А. Адлер // Понять природу человека. – СПб.: Академич. проект, 1997. – С. 196–203.
2. Землянський А. Історична свідомість як детермінанта гармонізації розвитку студентської молоді в полікультурному суспільстві / А. Землянський // Versus. – 2014. – № 2 (4). – С. 39–44.
3. Кравчук С. Л. Особливості психологічних детермінант агресивних проявів особистості: автореф. … канд. психол. наук / С. Л. Кравчук. – К., 2002. – 21 с.
4. Фрейд З. Тотем и табу / З. Фрейд // Фрейд З. «Я» и «Оно»: Труды разных лет. – Тбилиси: Мерани, 1991. – Кн. 1. – С. 193–350.
5. Bechtel L. M. Shame as a Sanction of Social Control in Biblical Israel: Judicial, Political, and Social Shaming / L. M. Bechtel // Journal of the Study of the Old Testament. – 1991. – Vol. 16. – Issue 49. – pp. 47–76.
6. Dunbar E. Hate unleashed: America’s cataclysmic change / Е. Dunbar. – Santa Barbara: Praeger, 2018. – 210 р.
7. Watkins M. The Social and Political Life of Shame: The U. S. 2016 Presidential Election / М. Watkins // Psychoanalytic Perspectives. – 2018. – Vol. 15. – Issue 1. – рр. 25–37.